безуряддя

1. Власна назва історичного періоду в Україні (1657–1687 роки), коли після смерті Богдана Хмельницького відбувалася боротьба за гетьманську владу, що супроводжувалася громадянською війною, внутрішньою нестабільністю та зовнішнім втручанням сусідніх держав.

2. (у переносному значенні) Стан безвладдя, хаосу, розладу в управлінні або організації чого-небудь; анархія, безлад.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |