безталанник

[bɛztɑlɑnnɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Психологія) –

    Людина, яка не має таланту, обдарування; неталановита, бездарна особа.

  2. (Література) –

    (У фольклорі та поетичній мові) Нещасна, пригноблена доля; втілення недолі, лиха, часто персоніфіковане (наприклад, у народних піснях).

  3. (Психологія) –

    (Переносно) Невдаха, той, кому не щастить, хто постійно зазнає невдач; нещасна, бідна людина.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. безталанник, р. безталанника, д. безталанникові, з. безталанника, о. безталанником, м. безталанникові, к. безталаннику

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів