безталанник

1. Людина, яка не має таланту, обдарування; неталановита, бездарна особа.

2. (У фольклорі та поетичній мові) Нещасна, пригноблена доля; втілення недолі, лиха, часто персоніфіковане (наприклад, у народних піснях).

3. (Переносно) Невдаха, той, кому не щастить, хто постійно зазнає невдач; нещасна, бідна людина.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |