Властивість або стан того, що не викликає сумнівів; абсолютна впевненість у чомусь, очевидність, незаперечність.
безсумнівність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що не викликає сумнівів; абсолютна впевненість у чомусь, очевидність, незаперечність.
Відсутні