Значення
- (Юриспруденція) –
Властивість або стан того, що не має визначеного строку (терміну) дії, триває необмежено довго або не має кінцевої дати завершення.
- (Юриспруденція) –
У правовому контексті — відсутність встановленого строку для виконання зобов’язання, дії договору або правового стану, який зберігається до моменту настання певної події або його припинення за іншою підставою.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безстроковість, р. безстроковості, д. безстроковості, з. безстроковість, о. безстроковістю, м. безстроковості, к. безстроковосте