безстроковість

[bɛzstrokoʋistʲ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Властивість або стан того, що не має визначеного строку (терміну) дії, триває необмежено довго або не має кінцевої дати завершення.

  2. (Юриспруденція) –

    У правовому контексті — відсутність встановленого строку для виконання зобов’язання, дії договору або правового стану, який зберігається до моменту настання певної події або його припинення за іншою підставою.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. безстроковість, р. безстроковості, д. безстроковості, з. безстроковість, о. безстроковістю, м. безстроковості, к. безстроковосте

Більше записів