1. Людина, яка веде безпутне, аморальне життя; розпусник, гульвіса.
2. (переносно) Той, хто не має певної мети в житті, несерйозна, легковажна людина; нікчема.
безпутник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови