Значення
- (Медицина) –
Властивість за значенням прикметника “безпробудний”; стан, коли хтось або щось не прокидається, не приходить до тями, не припиняється; глибокий, міцний сон або непритомність.
- (Психологія) –
Переносно: стан повної байдужості, апатії, спричинений втомою, звичкою або моральною втомленістю; нездатність до активного сприйняття дійсності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безпробудність, р. безпробудності, д. безпробудності, з. безпробудність, о. безпробудністю, м. безпробудності, к. безпробудносте