Властивість або стан того, що не має прецеденту; винятковість, унікальність, небувалість, яка не знаходить аналогії в минулому досвіді.
безпрецедентність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови