Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан того, що не має прецеденту; винятковість, унікальність, небувалість, яка не знаходить аналогії в минулому досвіді.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безпрецедентність, р. безпрецедентності, д. безпрецедентності, з. безпрецедентність, о. безпрецедентністю, м. безпрецедентності, к. безпрецедентносте