Значення
- (Психологія) –
Властивість або якість бути безпретензійним; відсутність претензій на щось, скромність у вимогах, очікуваннях або поведінці; невибагливість, невимогливість.
- (Психологія) –
Відсутність прагнення до зовнішньої вишуканості, показності; простота, невигадливість (наприклад, у смаках, одязі, оформленні).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безпретензійність, р. безпретензійності, д. безпретензійності, з. безпретензійність, о. безпретензійністю, м. безпретензійності, к. безпретензійносте