Значення
- (Техніка) –
Властивість за значенням прикметника “безобіговий”; стан, коли щось не рухається, не функціонує, перебуває у стані спокою або простою.
- (Техніка) –
У техніці, економіці: стан машини, механізму, транспортного засобу або іншого устаткування, коли вони не виконують своєї основної роботи, не здійснюють корисних операцій або перебувають у вимушеному простої.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безобіговість, р. безобіговості, д. безобіговості, з. безобіговість, о. безобіговістю, м. безобіговості, к. безобіговосте