Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан, коли щось існує, функціонує або створюється без використання будь-якої основи, підстави, фундаменту або попереднього матеріалу (насадки).
- (Техніка) –
У техніці та технології — принцип роботи пристрою або методу, за якого не потрібен носій, основа або проміжний елемент (насадка) для виконання основної функції (наприклад, зварювання, нанесення покриття).
- (Філософія) –
У переносному значенні — абстрактність, відірваність від реальних, матеріальних або практичних основ; існування лише в теорії або уявленні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безнасадковість, р. безнасадковості, д. безнасадковості, з. безнасадковість, о. безнасадковістю, м. безнасадковості, к. безнасадковосте