1. Власна назва міфічної істоти в українському фольклорі, духа-пустунника, що живе в безлюдних місцях (лісах, болотах) і може збивати людей зі шляху або лякати їх.
2. Заст. або діал. Позначення безлюдної, глухої місцевості; пустка, глушина.
безлюдько
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |