безличність

Значення

1. (Філософія) –

   Властивість або стан того, що є безличним, тобто не має вираженої індивідуальності, особистісних рис або конкретного носія дії.

2. (Лінгвістика) –

   У лінгвістиці: категорія дієслова, що вказує на відсутність граматично вираженого суб’єкта дії; форма або конструкція дієслова, яка виражає дію або стан без відношення до конкретної особи чи предмета (наприклад, “смеркає”, “морозить”).

3. (Психологія) –

   У філософії та психології: відсутність індивідуального начала, самосвідомості, втрата особистісних якостей або здатності до самостійних вчинків.

Правопис та відмінювання