Значення
- (Юриспруденція) –
Властивість або стан, що характеризується відсутністю офіційного дозволу (ліцензії) на здійснення певної діяльності, використання технології, програмного забезпечення чи інтелектуальної власності.
- (Юриспруденція) –
Правовий режим або ситуація, за якої певна техніка, обладнання, радіочастотний ресурс тощо функціонують без необхідного спеціального дозволу державного органу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безліцензійність, р. безліцензійності, д. безліцензійності, з. безліцензійність, о. безліцензійністю, м. безліцензійності, к. безліцензійносте