1. Властивість або стан того, що є безладним; відсутність порядку, організованості, системи; хаотичність, неупорядкованість.
2. Явище, ситуація або обставини, для яких характерний безлад, сум’яття, розгардіяш.
безладність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Решта через повну безладність молекуля р- них рухів рухається не до стінки, а від неї. За час t∆ об площадку S∆ ударяються xx tSn2 1N υ∆∆= молекул газу.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Дивно тільки, що створюється зайве смикання, безладність, які зовсім не властиві німцям. Очевидно, це тому, що міняються часто начальники. — Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |