безконечник

[bɛzkonɛt͡ʃnɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Математика) –

    У математиці: множина, кількість елементів якої не є скінченною; нескінченна множина.

  2. (Техніка) –

    У техніці, розмовне: пристрій або механізм, що забезпечує безперервну подачу або рух чого-небудь (наприклад, паперу в принтері, плівки в кінокамері).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. безконечник, р. безконечника, д. безконечникові, з. безконечник, о. безконечником, м. безконечникові, к. безконечнику

Більше записів