Значення
- (Філософія) –
Властивість того, що не має кінця, межі або обмежень у просторі, часі, кількості або розвитку; нескінченність.
- (Філософія) –
Філософська та математична категорія, що позначає необмеженість, відсутність кінця в просторі, часі або кількісному відношенні.
- (Лінгвістика) –
У переносному значенні — надзвичайно велика кількість чогось або відчуття тривалості, що здається нескінченним.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безкінечність, р. безкінечності, д. безкінечності, з. безкінечність, о. безкінечністю, м. безкінечності, к. безкінечносте