безкінечність

[bɛzkinɛt͡ʃnistʲ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Філософія) –

    Властивість того, що не має кінця, межі або обмежень у просторі, часі, кількості або розвитку; нескінченність.

  2. (Філософія) –

    Філософська та математична категорія, що позначає необмеженість, відсутність кінця в просторі, часі або кількісному відношенні.

  3. (Лінгвістика) –

    У переносному значенні — надзвичайно велика кількість чогось або відчуття тривалості, що здається нескінченним.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. безкінечність, р. безкінечності, д. безкінечності, з. безкінечність, о. безкінечністю, м. безкінечності, к. безкінечносте

Більше записів