Значення
- (Фізика) –
Властивість або стан, за якого відсутній будь-який звук; повна тиша, мовчання.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці та поетиці — прийом, коли відсутність звукового оформлення (наприклад, пауза, пропуск звуку) використовується для певного художнього чи семантичного ефекту.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безгучність, р. безгучності, д. безгучності, з. безгучність, о. безгучністю, м. безгучності, к. безгучносте