Властивість або стан того, що є безґрунтовним; відсутність обґрунтованості, доказовості, реальних підстав; неаргументованість.
безґрунтовність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що є безґрунтовним; відсутність обґрунтованості, доказовості, реальних підстав; неаргументованість.
Відсутні