1. Такий, що відбувається без гомону, галасу; тихий, безшумний.
2. Позбавлений гомону, галасу; спокійний, затишний (про місце, середовище тощо).
безгомінний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Маючи жваву фантазію й хист розуміти все відразу та всім перейматись, він раптом відчув той безгомінний світ рахунків та квитків, де строкатість життя вкладається в одноманітні, наперед вироблені формули, де цифри заступають події й людей. Він зітхнув, сам несвідомо прагнучи до безтурботного спокою паперів.— І багато платять?
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: прикметник () |