безголосий

1. Позбавлений голосу, нездатний говорити або видавати звуки; німий.

2. У фонетиці: про приголосний звук, що утворюється без участі голосу (лише шумом); глухий (наприклад, звуки [п], [т], [к], [с]).

3. Переносно: той, що не має права голосу, не може висловити свою думку або відстоювати свої права; безправний.

Приклади вживання

Приклад 1:
— вже безголосий, прошепотів він, почуваючи, що не взяти йому гору.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: прикметник () |