1. Позбавлений глузду, розуму; нерозумний, безрозсудний.
2. Який не має сенсу, логіки; абсурдний, беззмістовний.
3. (У значенні прислівника) Безглуздо, нерозумно.
безглуздий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Я всіх і все ненавиджу за нього: і ворогів, і друзів, і юрбу, отой народ безглуздий, що кричав: «Розпни його, розпни !» — і той закон людський, що допустив невинно згинуть, і той закон небесний, що за rpix безумних поколіннів вимагає страждання, крові й смерті соромної того, хто всіх любив і всім прощав. Умер він, зраджений землею й небом, як завжди, одинокий.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Абсурдний, безглуздий, але конче необхідний. Слідчий пряде очима, а Андрій читає в тих очах затаєне, хиже чекання, щоб Андрій хоч трішки десь надломився, щоб здав психічно, тоді він вхопиться й буде розмотувати його душу, як той Асланову. — Невідомий автор
Частина мови: прикметник () |