Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан за значенням “бездушний”; відсутність душевності, тепла, співчуття, чутливості; чорствота, нечутливість.
Поведінка або вчинок, що виражають таку властивість; безсердечність, жорстокість.
Перен. Відсутність життєвої сили, виразності, яскравості (про твір мистецтва, опис тощо); безбарвність.
Приклад 1:
Та й потім, сьорбнувши дещицю лиха, ще відгодується й не торохтітиме маслаками, страшніша Ті бездушність, цілковитий брак жіночости, а, головне, засадниче небажання бодай спробувати вичути іншу людину, без чого так незатишно й порожньо на світі, хочби й що там інше проголошували. Хіба може існувати жінка без рісочки м’якости, безунутрішнього тепла?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”