бездухість

Властивість або стан за значенням прикметника “бездухий”; відсутність духовного життя, внутрішнього світу, високих ідеалів, моральних принципів; душевна спустошеність.

Відсутність живості, енергії, виразності; безбарвність, беземоційність (у творі мистецтва, виконанні, поведінці тощо).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |