Значення
- (Психологія) –
Стан, коли людина не мислить, не проявляє розумової активності; повна відсутність думок, свідомого осмислення дій або навколишньої дійсності.
- (Психологія) –
Поведінка або дія, вчинена без належного роздуму, обмірковування наслідків; легковажність, нерозсудливість.
- (Лінгвістика) –
Застаріле: відсутність розуму, глупота; нерозумність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бездум'я, р. бездум'я, д. бездум'ю, з. бездум'я, о. бездум'ям, м. бездум'ї, к. бездум'я