бездум’я

1. Стан, коли людина не мислить, не проявляє розумової активності; повна відсутність думок, свідомого осмислення дій або навколишньої дійсності.

2. Поведінка або дія, вчинена без належного роздуму, обмірковування наслідків; легковажність, нерозсудливість.

3. Застаріле: відсутність розуму, глупота; нерозумність.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |