бездовідний
[bɛzdoʋidnɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Юриспруденція) –
Який не має доказів, підтвердження фактами або документами; безпідставний, голослівний.
- (Лінгвістика) –
Який не має відповідних довідок, посилань на джерела інформації (у науковій роботі, документі тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бездовідний, р. бездовідного, д. бездовідному, з. бездовідного, о. бездовідним, м. бездовіднім