бездоганний
[bɛzdoɦɑnnɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Лінгвістика) –
Такий, що не має вад, недоліків, помилок; ідеальний, досконалий.
- (Лінгвістика) –
Такий, що не дає приводу для осуду або критики; бездокладний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бездоганний, р. бездоганного, д. бездоганному, з. бездоганного, о. бездоганним, м. бездоганнім