1. Позбавлений долі, щастя; нещасний, приречений на страждання.
2. Який не має власної долі, незалежного існування; підлеглий, залежний.
бездольний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Чом я, бездольний, моєї Левкотеї не послухав? Тож так вона мене тоді благала, як я тепер тебе благаю ревне.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: прикметник () |