1. Такий, що не заслуговує докорів, не може бути докорений; бездоганний, беззаперечний.
2. Який не робить докорів, не дорікає; невибагливий, поблажливий.
бездокірний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови