Значення
- (Юриспруденція) –
Властивість або стан того, що не підтверджено доказами, не має обґрунтування фактами; відсутність доказів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бездоказовість, р. бездоказовості, д. бездоказовості, з. бездоказовість, о. бездоказовістю, м. бездоказовості, к. бездоказовосте