1. Втрата честі, ганьба, сором; безчесний вчинок, що призводить до втрати поваги та доброго імені.
2. Стан, коли людина позбавлена честі, поваги; безчесність як моральна якість.
3. (заст.) Образливе слово, лайка, образа, якою когось безчать.
безчестя
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Хтось йому приніс звістку про його молодої жони безчестя, буцімто стрибнула з молодим козаком через пліт, і він полишив військо, вже майже здобуту перемогу яко гетьман обох берегів Дніпра, полишив наказним мало знайомого йому чоловіка — чернігівського полковника Дем’яна Многогрішного й полетів додому. Все життя потім не міг пробачити собі цього вчинку, все життя дорікав і карався, бо Многогрішний одразу розпочав переговори з Ромадановським, а потім Москва зробила його гетьманом Лівобережжя.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
але бы болшей безчестя бѣсу учинилъ але абы бол- шое безчестіе бѣсу учинил але абы бол- шое безчестіе бѣсу учинил, но да поругa- етсz бёсови, и з него ся насмѣялъ, и из него ся насмѣял, и з него ся насмѣял, и4же си1мъ nб – ра ѕмоъ прел- щaше чlвки. иже прильщаше симъ wбра- зомъ.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 3:
Лучче менi усяку муку прийняти, на смерть пiду… а не принесу тобi нiякого безчестя нi для якого пана, нi для якого однорала[4]; я пам’ятаю вашi молитви, я знаю, що я ваша дочка, так чи можна, щоб я на свою погибель iшла? А ось як у нас було… — Тут вона й розказала, що собi з Василем говорили, i як у них там було, i як вона запретила Василевi ходити до себе i для чого.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |