безбілетник

1. Особа, яка користується транспортом без проїзного квитка (білета).

2. У театрі, кіно тощо: відвідувач, який потрапив на виставу, сеанс без квитка, часто за допомогою знайомства з працівниками або іншими нелегітимними способами.

3. Переносно: той, хто отримує якісь блага, користується чимось без належної на те підстави або без оплати.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |