бета-розпад

1. Фізичний процес радіоактивного розпаду атомного ядра, при якому нейтрон перетворюється на протон (або протон на нейтрон) з випромінюванням електрона (бета-мінус-частинки) та антинейтрино (або позитрона та нейтрино) і утворенням ядра нового елемента з тим же масовим числом, але з порядковим номером, збільшеним або зменшеним на одиницю.

2. У широкому розумінні — тип взаємодії (слабка взаємодія), що зумовлює цей процес, а також випромінювання бета-частинок (електронів або позитронів) радіоактивними речовинами.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |