бета-лічба

1. У математиці та теорії множин — порядкове число, яке є найменшою верхньою межею для деякої множини порядкових чисел; позначається грецькою літерою β (бета).

2. У лінгвістиці — альтернативна система числівників, що використовує як основу не десяткову, а іншу систему числення (наприклад, двійкову, вісімкову, шістнадцяткову), на противагу стандартній “альфа-лічбі”.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |