1. Металевий сплав на основі міді з високим вмістом цинку (понад 39%), що має однофазну структуру з гранецентрованою кубічною ґраткою, характеризується підвищеною пластичністю у гарячому стані, але меншою міцністю та корозійною стійкістю порівняно з альфа-латунями; застосовується для гарячого пресування, кування та виготовлення кріпильних деталей.
2. У технічній термінології — одна з двох основних структурних складових (фаз) у системі мідь-цинк, що існує при високій температурі та містить приблизно 45-50% цинку, відповідає твердому розчину цинку в міді з певним типом кристалічної решітки.