Словник Української Мови
Буква
1. Мінерал класу силікатів, безбарвна або різноманітно забарвлена (зелена, блакитна, жовта тощо) прозора чи напівпрозора кристалічна речовина, що є дорогоцінним каменем і сировиною для отримання берилію.
2. У хімії: оксид берилію (BeO), біла тугоплавка сполука, що застосовується у виробництві вогнетривів, кераміки та як матеріал для ядерної техніки.
Приклад 1:
Берил (близнята) .
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Приклад 2:
Хімічні формули деяких кристалічних звичайних і коштовних алюмосилікатів: Ортоклаз – К[AlSi3О8]; Мусковіт (слюда) – KAl2[AlSi3О10](OH, F)2; Берил – Al2Be3[Si6O18], домішки: Fe2+, Fe3+, Mn, Na, Li, Cs, Cr та ін. ; Топаз – Al2[SiO4](F,OH)2, домішки: Fe2+, Fe3+, Ti, Cr, V; Коштовний кварц – SiO2: прозо рий – гірський кришталь, фіолетовий – аметист, чорний – моріон.
— Тютюнник Григорій, “Вир”