1. Берладник — мешканець або уродженець міста Берлад (нині місто Бирлад у Румунії), а також історичної області Берладщина (Берладська земля) у Середньовіччі.
2. Берладник — вільний, часто безземельний або розорений, чоловік у Галицько-Волинській державі та південних руських князівствах (XII–XIII ст.), який тікав від феодального гніту на південь, до Берладської землі та нижньої течії Дунаю, де вів напівкочовий спосіб життя, займався ремеслами, торгівлею, а також наймався на військову службу або входив до ватаг ушкуйників.
3. Берладник — у ширшому історичному значенні — вільний козак, воїн, мандрівник або розбійник з південних українських степів часів Середньовіччя та раннього козацтва.