АНАЛЕ́ПТИК, -а, чол., мед., фарм. Лікарський засіб або речовина, що стимулює діяльність центральної нервової системи, зокрема дихального та судинорухового центрів, і застосовується для відновлення життєво важливих функцій організму при колапсі, отруєннях, пригніченні дихання тощо.
аналептик
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |