Значення
-
АНАЛЕ́ПТИК, -а, чол., мед., фарм. Лікарський засіб або речовина, що стимулює діяльність центральної нервової системи, зокрема дихального та судинорухового центрів, і застосовується для відновлення життєво важливих функцій організму при колапсі, отруєннях, пригніченні дихання тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. аналептик, р. аналептика, д. аналептикові, з. аналептик, о. аналептиком, м. аналептикові, к. аналептику