Словник Української Мови
Буква
1. Старовинна міра ваги, що дорівнювала 10 пудам (приблизно 163,8 кг); використовувалася в Україні, Росії та деяких інших слов’янських країнах, головним чином для зважування великих вантажів (наприклад, воску, меду, хліба).
2. Велика, важка поклажа, вантаж, що відповідає за масою такій мірі; також уживається в переносному значенні для позначення чогось дуже важкого або обтяжливого.
Приклад 1:
Берковець – міра ваги (а не ємкості), вірогідно, західного походження, оскільки ще у XIX ст. використовувалася у деяких державах Європи.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 2:
Зокрема в Ольденбурзі в Німеччині це становило 119, 238 кг, у Данії: 160, 037 кг, у Швеції й у Російській імперії берковець дорівнював 10 пудам, відповідно 163, 805 кг (Петрушевский Ф. Краткая Европейская метрология или описание главных мер, весов и монет, в Ев- ропе ныне употребляемых. – СПб., 1845.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 3:
Цей автор припускав, що берковець і в давнину мав таке саме значення, яке відоме у XIX ст. (Шос- a 424 b Жиленко І. В.тьин Н. А. Очерки истории русской метрологи… – С.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”