Словник Української Мови
Буква
1. Листяне дерево родини березових з білою корою, серцеподібними листками та характерними сережками, що широко поширене в помірних широтах Північної півкулі.
2. Деревина цього дерева, легка та міцна, що використовується в столярній справі та як паливо.
3. (перен., розм.) Про тонку, струнку дівчину або жінку, часто з натяком на світлий колір шкіри або волосся.
Приклад 1:
Спочатку на вербі та вільхах замайоріли сережки, потім береза листом залепетала. На озері розкрились лілеї білі і зазолотіли квітки на лататті.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Спочатку на вербi та вiльхах замайорiли сережки, потiм береза листом залепетала. На озерi розкрились лiлеї бiлi i зазолотiли квiтки на лататтi.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Я шукала ягiдок, грибкiв… П е р е л е с н и к А не приглядалась до моїх слiдкiв? В гаю я зривала кучерики з хмелю… П е р е л е с н и к Щоб менi послати пишную постелю? Нi, щоб перевити се волосся чорне! П е р е л е с н и к Сподiвалась: може, миленький пригорне? Нi, мене береза нiжно колихала. П е р е л е с н и к А проте… здається… ти когось кохала? Ха-ха-ха! Не знаю! Попитай у гаю. Я пiду квiтчати дрiбним рястом коси… (Подається до лiсу). П е р е л е с н и к Ой гляди!
— Українка Леся, “Лісова пісня”