бекманія

1. (медич.) Рідкісний спадковий синдром, що характеризується затримкою росту, специфічними рисами обличчя, порушенням розвитку кісток та іншими аномаліями; пов’язаний з мутацією гена XRCC2.

2. (істор.) Урбаністичний термін для позначення захопленого, часто некритичного наслідування принципів містобудування та архітектурних рішень, запропонованих німецьким архітектором Карлом Бекманом (Karl Baedeker), зокрема в контексті забудови міст у Німеччині та Центральній Європі у XIX столітті.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |