бажання

1. Почуття, яке виражає прагнення, намір або потребу чогось отримати, зробити, досягти; внутрішнє тяжіння до об’єкта або дії.

2. Прохання, вимога, воля, що виражається кимсь; те, що хтось бажає, просить.

3. У граматиці — спосіб дієслова, що виражає можливість, умовність або бажаність дії (вживається переважно в термінологічному значенні: дієслівний *спосіб*).

Приклади:

Приклад 1:
Коли б могла я тільки захотіти її забути, я пішла б з тобою, але ніяка сила в цілім світі не дасть мені бажання забуття. В лісі чується шелест людської ходи.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
не виникає бажання — вляпатися в крапочку? — нi, не боюся, не було в менi справжнього страху, та, по правдi, й тепер нема — дивно, ба й незбагненно, надто взявши пiд увагу цiле моє, ах розтуди ж його, каторжанське життя, що недурно розпочалося, при народженнi — клiнi‑чною смертю, мама пригадувала, що геть i цiвка калу звисала з задочка, i тiльце вже посинiло: виткнула душенька носа на свiт i звомпила — е, нi, пустiть назад!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
— “Бажання вирватись — iще не свобода”.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”