баєшник

[bɑjɛʃnɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Література) –

    Застаріла назва для оповідача народних переказів, казок або легенд, що передає їх усно; казкар, оповідач.

  2. (Лінгвістика) –

    У західних регіонах України — людина, яка професійно займається розповсюдженням новин, чуток або знає багато історій про місцеві події; вісник, новинар.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. баєшник, р. баєшника, д. баєшникові, з. баєшник, о. баєшником, м. баєшникові, к. баєшнику

Більше записів