батьків

1. Присвійний відмінок множини іменника “батько”, що вказує на належність чогось обом або кільком батькам (наприклад, батьків дім, батьків заповіт).

2. У складі власних назв (географічних, назв установ тощо) — означення, що вказує на зв’язок із засновниками, фундаторами або на честь батьків (наприклад, Батьківщина, Батьківська церква).

Приклади:

Приклад 1:
Павло Тичина привітав моїх батьків з народженням дитини телеграмою: «Михайлина своє знає, кріпне і росте». І все своє життя я була свідома цієї чести й відповідальности і намагалася — хоч би що робила, над чим би працювала, які б непрості моральні дилеми поставали переді мною, — імені цього не зганьбити… моя, Катерина Бедризова, кримська вірменка з походження, росіянка за мовою і освітою, пов’язавши свою долю з моїм батьком (вони зустрілися на початку 20-х років у Києві, в дитячому будинку на Куренівці, де батько був директором, а вихователькою), а відтак, з іменем Коцюбинського, почала активно українізуватися. — Невідомий автор