басмач

[bɑsmɑt͡ʃ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    У Середній Азії (переважно в Узбекистані та Туркменістані) на початку XX століття — учасник національно-визвольного руху та збройного опору проти радянської влади.

  2. (Історія) –

    У радянській історіографії — зневажлива назва учасника збройних бандитських формувань, що діяли в Середній Азії в перші роки радянської влади та боролися проти неї.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. басмач, р. басмача, д. басмачеві, з. басмача, о. басмачем, м. басмачеві, к. басмачу

Більше записів