Значення
- (Історія) –
Історичний термін, що означає напад, грабіжницький наїзд, захоплення майна та худоби, яке практикували кочові народи (наприклад, ногайці, кримські татари) на землях сусідів, зокрема на українських територіях у XV–XVIII століттях.
- (Історія) –
У розширеному значенні — велика кількість захопленої під час такого набігу здобичі (худоба, майно, інколи полонені).
- (Лінгвістика) –
Переносно — великий, безладний натовп людей або купа, безліч чогось.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. баранта, р. баранти, д. баранті, з. баранту, о. барантою, м. баранті, к. баранто