баранта

[bɑrɑntɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Історичний термін, що означає напад, грабіжницький наїзд, захоплення майна та худоби, яке практикували кочові народи (наприклад, ногайці, кримські татари) на землях сусідів, зокрема на українських територіях у XV–XVIII століттях.

  2. (Історія) –

    У розширеному значенні — велика кількість захопленої під час такого набігу здобичі (худоба, майно, інколи полонені).

  3. (Лінгвістика) –

    Переносно — великий, безладний натовп людей або купа, безліч чогось.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. баранта, р. баранти, д. баранті, з. баранту, о. барантою, м. баранті, к. баранто

Більше записів