банди

1. Множина від слова “банда” — злочинне угруповання, організована група осіб, яка здійснює протиправні дії (розбій, грабежі, вимагання тощо).

2. (переносне значення) Група людей, об’єднаних для спільної (часто ганебної, егоїстичної) діяльності; ватага.

3. (історичне, у західноукраїнських землях) Загони народних месників (опришків, гайдамаків), які боролися проти соціального чи національного гноблення.

Приклади:

Приклад 1:
Тут стали на перепочинок до моменту, коли можна буде їхати, коли паутині банди втихомиряться. Хлопці роз­в’ючили коні, поставили їх в найбільшу гущавину, а са­мі полягали горічерева на каменях.
— Невідомий автор

Приклад 2:
Не виходив iз голови не тим, що його куплено в повстанця з банди Ангела, а тим, що вiн лежить у столi, а в кiмнатi тихо, домовинне, тим, що є «сьогоднi» i нема «вчора» — далекого, несподiваного, великого, особливо на фонi «позавчора». Карк зiйшов на площу й раптом обернувся: його покликано.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”

Приклад 3:
То тут, то там розривались снаряди, i банди блукали по всiх великих i малих степових шляхах. То цi переможуть, то тi, i здавалося напiвмертвiй матерi, що цьому нiколи не буде кiнця i вона вже нiколи не найде колишнього спокою.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”