Значення
- (Мистецтво) –
Струнний музичний інструмент з круглим корпусом-резонатором, обтягнутим шкірою, та довгою грифовою частиною, на якому грають пальцями або медіатором; поширений у народній музиці Північної Америки, особливо в кантрі та блюграсі.
- (Лінгвістика) –
Рідкісне: застосування слова як власної назви (наприклад, прізвисько, кличка тварини, назва колективу).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. банджо, р. банджо, д. банджо, з. банджо, о. банджо, м. банджо, к. банджо