бандуруватий

[bɑnduruʋɑtɪj] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Мистецтво) –

    Який має вигляд бандури або її окремих частин; схожий на бандуру за формою.

  2. (Лінгвістика) –

    Про людину: товстий, огрядний, з великим животом (зазвичай із відтінком несхвалення).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бандуруватий, р. бандуруватого, д. бандуруватому, з. бандуруватого, о. бандуруватим, м. бандуруватім, к. бандуруватий

Більше записів