1. Стосунковий прикметник до іменників «бандура» та «бандурист»; властивий бандурі або бандуристові, що належить до них.
2. Призначений для гри на бандурі або для бандуристів (про музичні твори, репертуар, колективи тощо).
3. Утворений від назви інструмента бандури (про музичний лад, стрій).