бандерщик

[bɑndɛrʃt͡ʃɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Історичний термін: учасник національно-визвольного руху в Україні середини XX століття, прибічник Організації українських націоналістів (революційної) (ОУН(р)) під керівництвом Степана Бандери, член або симпатик Української повстанської армії (УПА).

  2. (Історія) –

    Політичний термін (заст., перев. зневажл.): у радянській пропаганді — узагальнена назва для українських націоналістів, які боролися проти радянської влади, що вживалася з негативною оцінкою.

  3. (Історія) –

    Сучасне вживання (переносне, часто зневажл. або полемічно): прізвисько, яке використовується для позначення прихильника української національної ідеї, особливо в контексті протистояння російській агресії; іноді вживається опонентами як ярлик.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бандерщик, р. бандерщика, д. бандерщикові, з. бандерщика, о. бандерщиком, м. бандерщикові, к. бандерщику

Більше записів